Віталій Косовський
- Досить часто у розмовах з друзями згадуємо про ту зустріч на "Олімпійському", хоча й пройшло уже стільки років. У нас був реальний шанс обіграти грізну "Баварію" і навіть виграти ту Лігу чемпіонів.
- Але ж і тодішній переможець турніру "Мачестер Юнайтед" виглядав дуже потужно?
- Так, але й у нас була просто чудова команда. Хоча, дійсно, команди у тому півфіналі підібрались дуже сильні. І шанси були у кожної з них, я б сказав, що всі були приблизно рівними за силою. Я думаю, якщо б ми пробились у фінал, то обов'язково "поганяли" б англійців. Ми були впевнені в своїх силах. Але, на жаль, нам не пощастило.
- Що ж тоді завадило вам обіграти баварців?
- Ми повністю переграли суперника, контролювали гру, йшли вперед. Після третього нашого гола уся команда була на піднесенні, у нас було ще декілька непоганих моментів для взяття воріт. Проте німцям більше пощастило, досвід таки зіграв на їхній стороні. Та й голи "Баварії" були чисто випадковими. А ще ми допустились дитячих помилкок, яких на такій стадії турніру не мали права робити. Не розібрались у моменті, коли Янкер забивав нам третій гол. Цей гол для нас став трагедією.
- На початку другого тайму Ви забили третій гол...
- Пригадую. Я отримав м'яча у центрі поля й почав рухатись у напрямку воріт суперника. По дорозі обіграв чотирьох німецьких футболістів, хотів зіграти в стінку з Ребровим. Однак якимось чином м'яч зачепив Куффура й він фактично віддав мені гольовий пас. А далі я вийшов на Кана й відправив м'яча у ворота німців.
- Чим, у першу чергу, була сильна та команда?
- Безперечно, ми були сильні командною грою. Усі лінії у нас були збалансовані. Форварди робили свою справу, забивали голи. Ну і велика роль у грі команди відводилась півзахисникам, які і в захисті відпрацьовували, і підносили снаряди нападникам. Не останню роль відігравало й те, що у нашій команді тоді не було легіонерів. Навіть Хацкевича і Белькевича ми рахували за своїх. Тому на полі ми один одного розуміли з півслова. А ще нам допомагали наші вболівальники. Тоді стадіон збирав по 100 тис. глядачів і за такої підтримки ми не мали права грати погано.
- Попри те, що у домашній зустрічі ви не зуміли перемогти, ще не все було втрачено. Усі з нетерпінням чекали матчу-відповіді в Мюнхені...
- Так, в Німеччині ми мали зіграти другий тайм, хоча у Києві був шанс поставити маленьку крапку. У нас був план на гру, основна умова якого - не пропустити. У першій половині ми повністю контролювали гру, мали декілька непоганих моментів. Якби забили на початку гри, а така можливість була,то німців уже б не відпустили.
- Пригадаєте, що сказав після того протистояння головний тренер Лобановський?
- Особливо запам'ятав оту фразу Валерія Васильовича: "Ми програли ще у Києві".
- Віталію! Після того вашого успіху "Динамо", як і інші українські клуби, не добивались чогось значного у Європі. Однак цього року ми як ніколи виступаємо вдало. Чого очікуєте від протистояння киян з французьким ПСЖ?
- Буду переживати за команду. Хоча й фаворита явного тут немає, шанси обох клубів оцінюю як рівні, 50 на 50.
- А за рахунок чого наша команда може добитись результату, і чи добре, що першу гру ми проводимо в гостях?
- Обов'язково потрібно викластись на всі 200%. Також потрібно дуже уважно зіграти в захисті й зберегти свої ворота сухими. А забити ми зможемо обов'язково, у нас достатньо гравців, які це справно роблять. Хто менше допустить помилок, той і переможе. Хоча матч буде не простий, та й втрата Михалика може датись взнаки. Важливо вдало провести першу гру в Парижі, а не відкладати вирішення завдання на матч у Києві. Вірю, що тренерський склад "Динамо" все зробить правильно. Сьомін тренер досвідчений, багато виграв титулів, тому зуміє відповідно налаштувати гравців.
